Україна володіла третім за величиною ядерним потенціалом у світі: чи можливо його відновити?

Яку ядерну зброю мала Україна після розпаду СРСР, чому її втратила і чи може "відновити"

Виступ президента Володимира Зеленського на пресконференції в Брюсселі, де він зазначив, що безпека України може бути забезпечена лише НАТО або ядерною зброєю, викликав широкий резонанс. Німецьке видання Bild повідомило, що Україна серйозно розглядає можливість відновлення своїх ядерних арсеналів. Тим часом, російська пропаганда впала в істерику, звинувачуючи Україну у підготовці до використання вигаданої "брудної бомби".

У матеріалі OBOZ.UA розглядається, яку ядерну арсенал мала Україна після розпаду Радянського Союзу, причини, чому вона була втрачена, а також питання, чи є можливість "відновити" його.

Ядерна зброя в Україні

На 1991 рік Україна посідала третє місце у світі за обсягом ядерного арсеналу. До його складу входили:

● 176 міжконтинентальних балістичних ракет, що належать до 43-ї ракетної армії: 130 рідкопаливних ракет SS-19 (кожна з шістьма ядерними боєголовками) та 46 твердопаливних ракет SS-24 (кожна з десятьма боєголовками), розміщених у шахтних пускових установках.

● стратегічні бомбардувальники Ту-95МС і Ту-160: кількість варіюється від 30 до 43 одиниць;

● ядерні боєзаряди стратегічної зброї: від 1514 до 2156;

● тактичні ядерні заряди: в межах від 2800 до 4200.

Тактичну зброю Україна могла контролювати, оскільки для цього не потрібні були спеціальні коди. Натомість стратегічна зброя залишалася під контролем Москви, адже "кнопка" знаходилася саме там.

КОЛИ І З ЯКИХ ПРИЧИН УКРАЇНА ПОЗБУЛА СВОГО ЯДЕРНОГО СТАТУСУ

Врешті-решт, це відбулося 2 червня 1996 року.

Ситуація полягала в тому, що після проголошення незалежності України виникло питання щодо подальшої долі значного ядерного арсеналу, який був розташований на її території. У Декларації про державний суверенітет України, ухваленій Верховною Радою УРСР 16 липня 1990 року, що стала складовою частиною зовнішньополітичної стратегії, були закладені основоположні принципи без'ядерності, що включали зобов'язання "не приймати, не виробляти і не здобувати ядерну зброю".

Це питання було принциповим і для США та Росії, які однозначно хотіли бачити Україну без'ядерною державою, і вони тиснули на нашу країну з метою цього досягти. Державне керівництво, здебільшого через позиції тодішнього президента Леоніда Кравчука та голови СБУ Євгена Марчука, відразу пішло шляхом найменшого опору і почало активно декларувати наміри про відмову від ядерної зброї та позбавлення України ядерного статусу.

З 1992 року в Україні почали з'являтися делегації з Вашингтона та Москви. Американська сторона виступала з пропозицією ліквідувати весь ядерний арсенал, тоді як російські представники вимагали передачі всієї ядерної зброї до Російської Федерації.

7 травня 1992 року президент України Леонід Кравчук звернувся до Сполучених Штатів із листом, в якому заявив: "Україна гарантує ліквідацію всіх видів ядерних арсеналів, в тому числі стратегічної наступальної зброї, що знаходиться на її території".

Усі тактичні ядерні боєприпаси були оперативно перевезені на російські підприємства для утилізації ще в першій половині 1992 року, при цьому остання партія прибула до Росії на початку травня, на 25 днів раніше запланованого терміна.

Масандрівські угоди, укладені 3 вересня 1993 року, визначили основні підходи та принципи для утилізації ядерної зброї, що знаходилася на території України, а також регламентували процедури наглядових гарантій і контролю за експлуатацією стратегічних ракетних систем, розміщених в Україні та Російській Федерації.

16 листопада 1994 року Україна офіційно приєдналася до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї. Цей крок підтвердив, що Україна володіє всією ядерною зброєю, яку успадкувала від Радянського Союзу, та має намір повністю відмовитися від неї, в подальшому використовуючи ядерну енергію виключно в мирних цілях. Взамін на це провідні ядерні держави зобов’язались гарантувати Україні безпеку й запобігти будь-яким формам агресії чи тиску.

5 грудня 1994 року в Будапешті було підписано меморандум, що став важливим документом для України, Російської Федерації, Великої Британії та Сполучених Штатів Америки. У цьому меморандумі учасники зобов'язалися визнати незалежність, суверенітет та територіальні кордони України, а також утримуватися від будь-яких агресивних дій, включаючи економічний тиск на цю країну.

У червні 1996 року Україна успішно виконала всі свої зобов'язання, передавши всі ядерні боєголовки на знищення до Росії, а таємні стратегічні бази були переведені на цивільні потреби. Проте гаранти не дотрималися своїх зобов'язань.

ОБІЦЯЛИ - ОБДУРИЛИ

Підписантом Будапештського меморандуму від України виступив президент Леонід Кучма, який обіймав цю посаду з 1994 по 2005 рік. Згодом він зізнався, що отримував попередження про можливі наслідки цього документа. Це він повідомив під час свого виступу на щорічній конференції Ялтинської європейської стратегії (YES) у 2017 році.

"Коли ми укладали цей меморандум, я щиро вірив, що Україна отримала документ, який забезпечить нам спокійне життя... Але в ньому було написано стільки, скільки можна зустріти в казках про золоту рибку. Проте, ця рибинка швидко зникла", - поділився думками Кучма.

Він пригадав, як колись навідався до президента Франції Франсуа Міттерана.

Ми мали відверту бесіду. Він справді справляв враження привабливої особи. У процесі розмови він зауважив: "Молода людина, ці підписанти можуть вас обманути". Я відповів йому: "Справді? Невже президент США або прем'єр-міністр Великої Британії здатні на таке? А вже тим більше Борис Єльцин, мій близький друг? Ніколи! Він завжди підтримував ідею територіальної цілісності", - згадує Кучма.

За словами експрезидента, "минуло 20 років - і нас обдурили, на повну", маючи на увазі агресію Росії проти України, що почалася в 2014 році.

ЧИ МОЖНА "ПОВЕРНУТИ" ЯДЕРНУ ЗБРОЮ

17 жовтня німецька газета BILD випустила статтю, в якій йдеться про те, що, згідно з інформацією, Україна здатна розробити ядерну зброю всього за кілька тижнів.

"Ми володіємо необхідними ресурсами та знаннями. У разі отримання відповідного наказу, нам знадобиться всього кілька тижнів для створення першої бомби," - нібито повідомив журналістам один з українських високопосадовців.

У статті BILD зазначається, що Україна не погодиться на повторний наступ російських військ на Київ. "Якщо це станеться, Україна відновить свій ядерний арсенал, від якого вона відмовилася добровільно у 1990-х роках", - повідомляє видання.

Також у матеріалі стверджується, що кілька місяців тому вже було проведено закриті обговорення з політиками та службовцями щодо можливості поновлення ядерного арсеналу.

Міністерство закордонних справ України офіційно відкинуло повідомлення про нібито наміри країни створити зброю масового знищення. У відомстві цю інформацію охарактеризували як "інсинуації анонімних джерел німецького видання BILD".

Представник Міністерства закордонних справ України Георгій Тихий підкреслив, що Україна завжди була і залишиться "відданим учасником Договору про нерозповсюдження ядерної зброї", у той час як "Москва формує неприйнятні загрози для ядерних об'єктів на українській території".

Володимир Зеленський також підтвердив, що Україна не займається розробкою ядерної зброї. Він підкреслив, що основною метою країни є приєднання до НАТО.

Щодо питання розробки ядерної зброї в Україні, експерти вважають, що ця можливість наразі відсутня.

Напередодні початку широкомасштабного вторгнення російських агресорів в Україну, очільниця Центру з нерозповсюдження ядерної зброї Поліна Сіновець прояснила ситуацію у своїх коментарях до засобів масової інформації.

"Ніхто не дасть нам можливості займатися такими справами. Немає шансів створити ядерну бомбу так, щоб це залишилося непоміченим. Не буде так, що ми тихенько розробимо ядерну зброю, як це зробила Північна Корея. Або ми повністю закриємося від світу і займеться цим, у що я не вірю, або ж ми абсолютно не будемо нічого подібного робити", - зазначила Сіновець.

На її думку, в Україні ніколи не існувало завершеного паливного ядерного циклу, що дозволяв би розробляти ядерну зброю.

"Ми не маємо двох ключових компонентів – відсутні процеси збагачення урану та виділення плутонію з ядерного пального. У природному урані міститься лише 7 грамів урану, придатного для створення ядерної зброї, на кожен кілограм. Щоб видобути цей матеріал, необхідно організувати великі виробництва, що займаються збагаченням урану. Виділення плутонію з пального – це надзвичайно складна та витратна процедура. Плутоній потрібно вилучати з реактора і обробляти в спеціально обладнаних лабораторіях через його радіоактивні властивості. Це потребує величезних промислових інвестицій, і навряд чи Міжнародний валютний фонд виділить Україні кошти на такі проекти," – зазначила Поліна Сіновець.