Вихід Збройних Сил України з Вугледара: Аналіз стратегічних наслідків та оцінка військових перспектив.

Війна Росії проти України. Вугледар / AP nuotr.

2 жовтня 2024 року українське військове командування офіційно оголосило про виведення своїх сил з Вугледара — міста в Донеччині, яке стало ареною інтенсивних боїв протягом останніх двох років. Це рішення було прийняте у відповідь на загрозу оточення з боку російських військ, які проводили флангові атаки, залучаючи додаткові резерви. Як повідомили представники Оперативно-стратегічного угруповання військ "Хортиця", цей крок був вкрай важливим для збереження життя особового складу та збереження техніки, оскільки оборона Вугледара ставала дедалі більш вразливою.

Вугледар, що знаходиться на важливій відстані від окупованого Донецька та стратегічного логістичного вузла Покровська, відігравав ключову роль у контролі над регіоном. Втрата цього міста відкриває для російських військ шлях для відновлення постачання через Волноваху, що може суттєво зміцнити їх позиції на південь. Протягом останніх двох років Вугледар став ареною запеклих боїв, які призвели до руйнування міста, але не зламали оборонні сили України. Проте російські війська продовжували спроби захоплення цих руїн, зазнаючи при цьому значних втрат. Українські підрозділи були змушені відступати з місця конфлікту, щоб уникнути повного оточення.

Щодо стратегічних наслідків втрати Вугледара, фронтової ситуації та можливих наступних кроків російських військ, вранці 2 жовтня на порталі LRT.lt поділився думками військовий аналітик Олександр Коваленко. Однак варто зазначити, що обстановка в цьому регіоні може швидко змінюватися.

"Втрата Вугледара породжує нову загрозу. Це місто виконувало важливу роль у контролі над залізничними маршрутами, що ускладнювало російським збройним силам забезпечення свого південного угруповання через Волноваху. Тепер, у разі втрати контролю над цим містом, росіяни матимуть можливість відновити залізничні постачання та зміцнити свої позиції на півдні", - зазначає український військовий аналітик Олександр Коваленко.

- Олександре, що вам відомо про наступ російських військових у районі Вугледара? Чи вдалося вже захопити місто?

- Місто повністю під контролем російських окупантів не перебуває, але більша його частина - так. На момент нашої розмови, хоча ситуація може змінитися в найближчі години, російські війська повністю контролюють східну частину Вугледара. Це район Водоканалів, Політех, вулиці 13 Десантників і Трифонова. Весь цей квадрат фактично захоплений.

В південній частині міста також тривають бойові дії. Можна стверджувати, що цей район також знаходиться під контролем загарбників, адже тут розміщені центральна лікарня, дитячий садок і школа. Власне, від центрального ринку до парку вся ця територія перебуває під контролем російських військових.

Оборона наших підрозділів буде зосереджена на північно-західному напрямку, який піддається найбільшим атакам з боку артилерії та авіації. Аналіз відеоматеріалів свідчить про те, що російські літаки практично не завдають ударів по східному і південному секторам, натомість активно бомбардують території, що перебувають під контролем українських сил, зокрема в околицях тепломереж. В даний момент цей район зазнає інтенсивних артилерійських обстрілів і атак з використанням коригованих боєприпасів цілодобово.

Чи є це місто ключовим з огляду на оборонні позиції? Які можуть бути наслідки, якщо контроль над ним буде втрачено?

- Насправді це складне питання. Якщо говорити про лінії оборони і розглядати Вугледар як важливий оборонний об'єкт, то ні. Основні оборонні рубежі починаються північніше Вугледара, по лінії Новоукраїнка-Богоявленка. Таким чином, Вугледар сам по собі був перешкодою для російської армії, а не стратегічним оборонним рубежем.

Проте втрата Вугледара викликає нову проблему - контроль над залізничними шляхами. Це забезпечувало українським військовим можливість контролювати комунікації в зоні бойових дій. Російські сили не могли обмежитися лише Керченським мостом для постачання, оскільки шлях через Волноваху не працював під нашим контролем над Вугледаром.

Саме з цієї причини російська сторона ініціювала зведення нової залізничної лінії через Маріуполь, що має на меті підвищити ефективність постачання їхнього південного військового формування, чисельність якого наразі досягає приблизно 200 тисяч військовослужбовців. Втрата Вугледара може відкрити для росіян можливість відновлення логістичних шляхів через Волноваху в найближчій перспективі.

Зараз ми вже наближаємося до зимового періоду, і в цей час здійснювати наступальні операції стає складніше, про що зазначають численні аналітики. Як ви думаєте, чи стане Вугледар останньою зупинкою для російських військових, чи вони спробують продовжити свій наступ?

- Вони продовжуватимуть просуватися далі. Російське командування ніколи не зупиняли погодні умови. Як ми знаємо, основна фаза наступу на Бахмут розпочалася восени 2022 року, а штурм Авдіївки - у жовтні 2023 року, тобто в сезон дощів і з переходом у зиму. Це не зупинило російську армію.

Отже, ці умови призводять до збільшення втрат і ускладнюють процес наступу. Проте, поки є можливість компенсувати втрати за рахунок мобілізаційних ресурсів, наступальні дії будуть продовжені. Лише в разі, якщо щомісячні втрати перевищать можливості мобілізації, вони зупиняться, але не раніше.

- Чи готові українські військові до цієї зими? Чи буде вона складнішою, ніж попередня?

Остання зима виявилася нелегкою, зокрема через труднощі з постачаннями від наших американських партнерів. Допомога фактично зупинилася на півроку, що значно вплинуло на наші можливості здійснювати оборонні операції.

У 2023 році ситуація має покращитися. Наприкінці року ми плануємо реалізувати великий обсяг підтримки, який буде розподілений на кілька етапів. Проте це стосується лише найближчих місяців. Основні виклики стануть очевидними після інавгурації нового президента США в 2025 році.

Сили оборони України здебільшого перебуватимуть в обороні, і цей період стане дуже важким. Для Росії це буде момент останньої можливості домогтися істотних успіхів на ключових напрямках, особливо на Покровському і Куп'янському напрямках, щоб вийти на лівий берег річки Оскіл.

До тих пір, поки у них не з'явиться суттєвий дефіцит особового складу, вони триватимуть у своїх наступальних діях.