Верховный Суд подтвердил назначенное наказание для таксиста, ставшего причиной гибели многодетного телеоператора в Ровно.

Верховный Суд подтвердил как вид, так и размер наказания, назначенного таксисту Ровенским апелляционным судом за участие в фатальной аварии. Эти сведения предоставил Ровенский апелляционный суд.

Залишаючи касаційну скаргу захисника засудженого, з вини якого загинув 30-річний рівненський телеоператор, без задоволення, колегія суддів судової палати Касаційного кримінального суду у складі ВС уважає, що перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до правил кримінального процесуального закону, постановлена ухвала Рівненського апеляційного суду не суперечить приписам статей 370, 419 Кримінального процесуального кодексу України, а тому твердження сторони захисту про істотне порушення судом апеляційної інстанції вимог кримінального процесуального закону є безпідставними.

За вироком Рівненського міського суду від 28 грудня 2023 року 46-річного таксиста з Рівного засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України.

За вироком суду, жителя Рівного визнано винним у тому, що 1 червня 2018 року близько 20:00, керуючи автомобілем "Renault Megane" та рухаючись правою смугою вулиці Дубенської в напрямку міста Дубно, він вмикнув сигнал лівого повороту. Порушуючи правила дорожнього руху, зокрема пункт 10.4, перед тим як здійснити розворот, він не зайняв відповідну крайню позицію на проїзній частині, призначену для розвороту, внаслідок чого сталося зіткнення з автобусом "SETRA S 315", який рухався лівою смугою в тому ж напрямку.

В результаті ДТП пасажири автомобіля отримали тілесні ушкодження: жінка -- середнього ступеня тяжкості, а чоловік -- батько трьох малолітніх дітей, рівненський телеоператор, який із колегою поверталися зі зйомок, -- тяжкі тілесні ушкодження, від яких наступного дня помер у Рівненській обласній клінічній лікарні.

Дії таксиста, що порушують Правила дорожнього руху, мають прямий зв'язок із виникненням дорожньо-транспортної пригоди. Це порушення є ключовим фактором, що спричинило небезпечну ситуацію та призвело до наслідків, які становлять загрозу для суспільства.

Рівненський апеляційний суд у своїй ухвалі від 22 квітня 2024 року частково задовольнив апеляцію адвоката засудженого, скасувавши рішення місцевого суду стосовно цивільних позовів про відшкодування моральної шкоди, поданих батьками покійного та його дружиною. Суд направив матеріали справи назад до місцевого суду для розгляду позовів у рамках цивільного процесу. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Адвокат, що представляє інтереси засудженого, подав касаційну скаргу на рішення місцевого та апеляційного судів. У документі наголошується на значних порушеннях норм кримінального процесуального законодавства, а також на невірному застосуванні закону України про кримінальну відповідальність. Окрім цього, зазначається, що призначене покарання не відповідає тяжкості скоєного злочину та особистості засудженого, який визнав свою провину і щиро розкаюється у скоєному. Адвокат просить скасувати оскаржувані рішення судів та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Суддівська колегія Третьої судової палати Касаційного кримінального суду при Верховному Суді ухвалила не змінювати оскаржені рішення суду, а касаційну скаргу представника захисника засудженого залишити без задоволення з наведених причин.

Оскаржувані рішення суду демонструють, що судді ретельно аналізували аргументи, включаючи ті, що були наведені в касаційній скарзі захисту. Мотиви, які були висловлені щодо визнання цих аргументів безпідставними, колегія суддів вважає обґрунтованими і такими, що узгоджуються з доказами, представленими під час судового розгляду.

У вироку місцевого суду, що повністю відповідає вимогам частини 3 статті 374 КПК України, наведені докази, які стали підставою для висновку про доведену винуватість 46-річного мешканця Рівного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України. Суд детально дослідив та оцінив ці докази, дотримуючись норм статті 49 КПК України. Апеляційний суд підтвердив позицію суду першої інстанції, зазначивши, що аргументи сторони захисту про незаконність та необґрунтованість оскарженого вироку є безпідставними, оскільки висновки суду узгоджуються з фактичними обставинами кримінального провадження щодо доведення вини обвинуваченого.

Згідно з позицією захисту, відповідальність за аварію покладається на водія автобуса, який, рухаючись у зустрічній смузі та перевищуючи дозволену швидкість, вчинив зіткнення з автомобілем "Renault Megane". Останній у той момент виконував маневр лівого повороту з лівої смуги. Такі аргументи касатора спростовують наявність у діях таксиста складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 Кримінального кодексу України, і, відповідно, заперечують його визнання вини.

Суди обох інстанцій, дослідивши матеріали справи, серед яких -- протокол огляду місця події з фототаблицями та схемою до нього, відеозапис безпосередньо з автомобіля "Renault Megane", та висновок експерта щодо цього запису, який підтвердив, що водій іномарки виконував маневр розвороту ліворуч саме з правої смуги руху проїзної частини, протокол проведення слідчого експерименту, висновок судової інженерно-транспортної експертизи та показаннями потерпілої в аварії й інших свідків, підтверджують вину таксиста.

Суддівська колегія ретельно проаналізувала аргументи захисту, що стосуються формального характеру розгляду кримінальної справи стосовно їх підзахисного в апеляційному суді. Вона відзначила, що апеляційний перегляд провадження проводився відповідно до положень кримінального процесуального законодавства. Постанова Рівненського апеляційного суду відповідає вимогам статей 370 і 419 КПК України, тому висновки захисту про наявність істотних порушень з боку апеляційного суду є безпідставними.

Також, апеляційний суд констатував, що враховуючи ту обставину, що з часу спричинення ДТП і по день апеляційного розгляду -- 22 квітня 2024 року, засуджений навіть частково не відшкодував потерпілим матеріальну та/або моральну шкоду, то зазначене свідчить про відсутність щирого каяття зі сторони обвинуваченого. При цьому утримуваний у місці неволі рівнянин не надав жодних доказів, які б свідчили про його намагання відшкодувати потерпілим завдану шкоду, однак вони відмовлялись від її отримання.

Верховний Суд також підтримав цей висновок, зазначивши, що аргументи захисника, які суперечать цьому, не підтверджують існування вказаних обставин.

Таким чином, колегія суддів погодилась із видом і розміром призначеного покарання обвинуваченому за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 Кримінального кодексу України, воно відповідає вимогам статей 50, 65 КК України, принципу індивідуалізації, справедливості та співмірності, є необхідним і достатнім для виправлення винного й попередження вчинення ним нових злочинів.

Під час розгляду матеріалів кримінальної справи суд касаційної інстанції не виявив порушень норм матеріального або процесуального права, які могли б стати безумовними підставами для зміни чи скасування судових рішень.