"У серцях і розумі": в Одесі відкрилася виставка малюнків сімей воїнів.
"В думках і в серці" - так називається артпроєкт, який до Всесвітнього дня ментального здоров'я організували в Одесі місцеві волонтери. З усіх громад регіону вони зібрали малюнки, які створювали родини військовослужбовців. У них закарбовані особливі емоції й сподівання. Про мету акції та подальшу долю малюнків - далі наш сюжет.
Олена - жителька села Тузли Одеської області. На фронті зараз у запеклих боях її зять Анатолій. Саме для нього жінка намалювала на папері соняшник як символ миру, який відстоює чоловік і для своєї родини, і для всієї України.
Олена Клочкова, мешканка села Тузли:
Щоб він відчув тепло і ніжність нашої любові, щоб знав, що ми чекаємо на нього, і щоб ця війна нарешті закінчилася, щоб люди змогли повернутися до своїх рідних домівок.
На Соборній площі розміщено півтори тисячі подібних малюнків. Тут можна побачити молитви, слова вдячності, гордості та турботи. Протягом кількох тижнів у всіх громадах Одещини їх створювали рідні захисників, переважно діти. Військовослужбовці відзначають, що така підтримка є надзвичайно важливою, адже вона надихає, а також приносить користь самим родинам бійців.
Вікторія Москаленко, офіцер відділу цивільно-військового співробітництва Оперативного командування "Південь":
Мене сьогодні спитали: чи важливо це для дитини намалювати малюнок, чи це не буде стрес? Я кажу: ні, важливо, щоб вона цей стрес виплеснула з цим малюнком, і таким чином вона видасть свою емоцію про любов до свого тата, про те, що вона його чекає. Тому ми сьогодні тут, щоб показати, що і Збройні Сили України, всі ми - одна єдина родина.
На багатьох зображеннях зазначені імена тих, хто захищав. В режимі відкритого мікрофону їх оголошували всі бажаючі. Подія була приурочена до Дня ментального здоров'я, що цього року відзначається під слоганом "Стійкість однієї людини — це стійкість мільйонів".
Ми з нетерпінням чекаємо вдома на Леоніда з Основи та щиро молимося за Вадима з Петрівки.
Ганна Величко, регіональна координаторка програми з психічного здоров'я "Як ти почуваєшся?":
Ми підкреслюємо, що нікого не залишаємо на самоті і не розділяємо, адже це все люди, і наше прагнення - піклуватися один про одного.
На деяких зображеннях можна побачити портрети зниклих безвісти, тоді як інші присвячені полоненим. Людмила прийшла на акцію з фотографією свого сина Дмитра, якого востаннє бачили під час боїв у Бахмуті.
Людмила Косенко, мама солдата Збройних сил України:
Найбільший жах — це невідомість, коли мати не може дізнатися, чи її дитина жива, чи страждає в руках ворога. Ми, тисячі таких матерів і близьких, щодня переживаємо невимовний біль через те, що не знаємо, що сталося з нашими дітьми. Дуже прошу вас: будьте підтримкою одне одному, не забувайте про нас і про тих, хто в полоні. Нам важливо мати можливість говорити про наших дітей, адже ми не знаємо, де вони зараз!
Виставка триватиме до понеділка. Свої малюнки та побажання захисникам тут можуть залишити усі охочі. Надалі все відправлять їхнім адресатам у підрозділи, а для деяких хлопців та дівчат такі листи стануть сюрпризами.
Катерина Шаляпіна, активістка благодійного фонду "Шлях додому":
