"Польові дослідження" в рамках Економічного Форуму в Польщі (автор: Віктор Шлінчак)

Після Мюнхенської конференції з безпеки (у лютому) я вдруге за цей рік виїхав за кордон. На запрошення організаторів Економічного Форуму у Польщі був спікером панелі про дезінформацію (пізніше викладу тези свого виступу). Це найбільша політично-економічна конференція в Центральній та Східній частині Європи.

Проте основна мета цієї поїздки полягає не лише в тому, щоб виступити (хоча досвід виступу польською мовою теж був цікавим), а в отриманні можливості зустрітися із західними аналітиками, журналістами, політиками та науковцями. Це дозволить проаналізувати тренди наприкінці року. Насправді, такі зустрічі є важливими для розуміння й оцінки процесів, з якими ми можемо стикнутися в майбутньому. Чесно кажучи, ці "польові дослідження" не викликають у мене особливого захоплення з кількох причин.

По-перше, я аналізую ситуацію в порівнянні з минулим роком. Так, питання війни та України в порядку денному наших сусідів за рік помітно зменшилися, тоді як теми бізнес-кооперації істотно зросли. І слід зауважити, що ці теми не пов’язані з Україною.

Інтерес до питань безпеки згасає на фоні внутрішньополітичної повістки Польщі - наступного року тут вибори президента і вже зараз відчувається, що українська тема вписується у виборчі модальності тільки в контексті проблематики історичної памʼяті. Яку тепер осідлала ще й "Громадянська платформа" премʼєра Туска, а не тільки PiS. Навіть міністр оборони Польщі Владислав Косіняк-Камиш (який представляє в коаліційному уряді Селянську партію) на спецпанелі згадав Україну лише в контексті недавніх заяв Дмитра Кулеби.

Це наші сусіди, до яких безперешкодно долітають дрони та ракети. Подумайте, про що думає Португалія чи Греція.

Щоправда, є невеликі винятки - експерти з країн Балтії поки що тему війни в Україні з виду не випускають. Але чим далі від кордону з Україною, емпатії менше, суспільства занурюються у власні проблеми, викреслюючи в своїх головах питання безпеки як неактуальні. Така безпечність для нас незрозуміла.

По-друге, знову змушений висловити своє сумнівне занепокоєння, що Україна не використовує весь потенціал міжнародних платформ для захисту своїх інтересів і висловлення своєї позиції. Представники як економічного блоку уряду, так і Міністерства оборони не з'явилися на заходах. Троє депутатів — Микола Княжицький, Юрій Камельчук та Oleg Dunda — хоча і змогли залучити певну увагу слухачів на своїх панелях, все ж не змогли заповнити цю прогалину. Виступи були, безперечно, цікавими.

Отже, підводячи підсумки своїх перших вражень, можу зазначити наступне: щоб утримати увагу, нам слід пришвидшитися вдвічі у порівнянні з тим, як ми працювали протягом минулого року. Сподіваюся, що в спеціалізованих міністерствах з новими керівниками це усвідомлюють і вживатимуть необхідних заходів.