Північна Корея грає в ризиковану гру.

Північна Корея все більше перетворюється на непередбачувану загрозу для стабільності в Східній Азії. У разі загострення геополітичної ситуації в цьому регіоні, можливість глобальної ескалації конфлікту також значно збільшиться, зазначає Александер Ґерлах.

Протягом останніх тижнів і місяців Кім Чен Ин, північнокорейський лідер із застарілими поглядами, значно погіршив відносини з Південною Кореєю. Він відмовився від концепції мирного об'єднання двох Корей, яка раніше вважалася довгостроковою метою, і віддав наказ про знищення шляхів, які могли б сполучати обидві країни. Державна пропаганда Північної Кореї нагадує ту, що поширюється в Росії та Китаї: Пхеньян звинувачує США у ескалації напруженості, стверджуючи, що КНДР лише захищається від "імперіалістичного супротивника".

Однак, правильніше буде зазначити, що Кім Чен Ин з моменту початку агресивної війни Росії проти України почав акцентувати на суперечностях між Росією та Китаєм. Цим він прагне зміцнити позиції Північної Кореї як на Корейському півострові, так і в глобальному контексті. Через це як Пекін, так і Москва повинні бути насторожі.

Наразі Кім, схоже, більше схиляється у бік РФ, що допомагає зрозуміти відправлення північнокорейських солдатів на фронт в Україну. Реагуючи на це, МЗС Південної Кореї викликало "на килим" російського посла, Сеул вимагав, щоб військові з КНДР залишили Росію. Однак слід очікувати, що Москва не виконає цієї вимоги. Таким чином, Сеул повинен виходити з того, що не тільки Китай і Північна Корея, а й путінська Росія зацікавлена в конфліктах, які можуть завдати шкоди вільній, демократичній та процвітаючій Південній Кореї.

Читайте також: Південна Корея може відправити в Україну військовий персонал - ЗМІ

У сучасних умовах Китайська Народна Республіка виявилася серед тих, хто зазнав невдачі в рамках "Вісі диктатур", що простягається від Москви до Пекіна, Пхеньяна та Тегерана. Лідер Китаю Сі Цзіньпін робить ставку на цей ризикований союз, який він сам ініціював. Його мета полягає в ослабленні спільного супротивника — вільного демократичного світу — без завдання шкоди власним інтересам.

Проте, з огляду на непередбачуваність Кім Чен Ина, такий сценарій може не спрацювати. Якщо Північна Корея продовжить свої провокації стосовно Півдня і виникне військова ескалація, Китай буде змушений зайняти визначену позицію у цьому потенційному конфлікті і не зможе, як це було раніше, залишатися осторонь.

Стратегію Кіма важко зрозуміти. Насправді, його диктаторський режим має бути задоволений можливістю розгорнути ракети, здатні досягти будь-якої цілі на території США. Це дає йому певний ступінь захисту від американських атак та забезпечує його кліку владою. Кім не боїться нічого так сильно, як зміни режиму, і це, мабуть, головна причина того, чому він пов'язаний із Сі та Путіним. Він використовує атмосферу на Корейському півострові, щоб зімкнути лави своїх прихильників і зміцнити свою владу.

Читайте також: Партнери Москви: Північна Корея та Іран - новий союз проти Заходу?

У контексті зміни геополітичних обставин, уряд Південної Кореї відкрито обговорює можливість розташування ядерних боєголовок на своїй території. Це рішення обумовлене необхідністю підготуватися до потенційної загрози, якщо Північна Корея успішно реалізує свою ядерну програму за підтримки Росії чи Китаю. Ядерна зброя Південної Кореї має на меті стримування Пхеньяна та запобігання спалаху війни.

В кінцевому підсумку, актуальна ескалація має лише поверхневий зв'язок із підірваними шляхами на Корейському півострові. Насправді, справа стосується можливості зміни глобальної влади, і Пхеньян прагне скористатися цим. Кім Чен Ин веде ризиковану гру, яка може призвести до загострення ситуації в будь-який момент, якщо диктатор з кам'яної ери зробить помилку. Пекін раніше тісно пов'язував свої інтереси з інтересами Північної Кореї, вважаючи, що завжди зможе зберігати військову та економічну перевагу. Однак тепер Китай змушений спостерігати за впливом Росії на події у своєму регіоні. Таким чином, "безмежна" дружба між Путіним і Сі також стає під загрозою.

Довідкова інформація: Александер Ґерлах займає позицію старшого наукового співробітника в Раді Карнегі, де він спеціалізується на етиці міжнародних відносин. Також він є науковим співробітником Інтернет-інституту Оксфордського університету. Після роботи на Тайвані та в Гонконзі, особливо в контексті зростання впливу Китаю та його наслідків для країн, що дотримуються демократичних цінностей, цей регіон став центральним об'єктом його досліджень. Раніше Ґерлах займав різні академічні посади в Гарвардському та Кембриджському університетах.

Коментар відображає індивідуальну точку зору автора. Вона може не співпадати з позицією української редакції та загальною позицією Deutsche Welle.