Дослідники підтвердили одну з концепцій, висунутих Дарвіном.

Які характеристики мають гірські гаїчки?

Вказується, що гірські гаїчки, які населяють високогірні хвойні ліси на заході Північної Америки та в Скелястих горах, славляться своїм характерним співом.

Зокрема, вони застосовують свист як засіб для знаходження партнера або для захисту своєї території в разі потреби.

Цими птахами є їхні найближчі родичі — світлокрилі гаїчки, які мають багато спільних рис із гірськими гаїчками.

Згідно з попередніми дослідженнями, у випадку спільного існування світлокрилі гаїчки зазвичай переважають над своїми гірськими близькими.

Перші зазвичай відганяють самиць іншого виду, якщо ті підходять надто близько.

Крім того, гірські гаїчки часто чекають, поки світлокрилі закінчать їсти, аж потім наближаються до годівниць.

Згідно з дослідженнями вчених, ці два види здатні до схрещування, проте їхні дочірні особини жіночої статі не можуть розмножуватися.

Щоб зрозуміти, яким чином ці птахи взаємодіють один з одним, вчені провели аналіз особливостей їхнього співу в двох окремих популяціях, які мешкають у Нью-Йорку та Каліфорнії.

Окрім того, дослідники провели аналіз звукових сигналів гаїчок, що мешкають поруч із горою Боулдер у штаті Юта.

Згідно з результатами дослідження, науковці зафіксували більше 2000 випадків співу птахів і виявили, що гори́стi гаїчки з Боулдера мають унікальний спосіб співу в порівнянні з їхніми каліфорнійськими побратимами.

Тривалість їхнього співу також відрізняється від того, як свистять світлокрилі гаїчки у тій же місцевості.

Гірські гаїчки з Боулдера часто включають до свого щебетання одну або кілька вступних нот на початку мелодії, що відрізняє їх не лише від каліфорнійських родичів, але й від інших представників схожого виду.

Дослідники зазначають, що виконання специфічних мелодій сприяє птахам у розпізнаванні своїх родичів та запобіганні схрещуванню з іншими видами.

Науковці зазначають, що гірські гаїчки розвинули особливий спосіб співу, коли в лісах поблизу гори Боулдер з'явилася значна кількість світлокрилих гаїчок.

Це відбулося після того, як американські поселенці населили регіон та почали насаджувати там клени та ясени - сприятливе середовище для проживання світлокрилих гаїчок.