Мистецтво опору

Изображение: Государственная служба по чрезвычайным ситуациям (ДСНС)

Однак, вже зовсім скоро, приблизно через тиждень, туман війни і невизначеність можуть або зникнути, або суттєво прояснитися. Те, що ми побачимо, навряд чи принесе нам оптимізму. Тому спершу слід підсумувати все, що відбулося за цей рік. Оцінити, в якій точці ми могли б опинитися, усвідомити наше теперішнє становище, визначити напрямок руху і розпочати зміни у своєму житті.

Цього року путін висунув Україні два ультиматуми. Якщо перший з них навесні був у звичному для нього стилі, що нагадував про його "цілі", то вже влітку, на фоні повзучої окупації Донецької області та серйозних наслідків атак на енергетичну інфраструктуру, його вимоги стали більш жорсткими і цинічними. Він зажадав повного виведення Збройних Сил України з усіх окупованих регіонів, включаючи Запоріжжя та Херсон, а також повної демілітаризації держави і зміни уряду. Зараз зрозуміло, що ці вимоги були висловлені з урахуванням наступальної операції, яку ми спостерігаємо сьогодні. Тоді це звучало як серйозна загроза, а наш психологічний стан залишав бажати кращого. Що ж сталося? Правильно, відбулася Курська офензива, і тепер його ультиматуми вже не здаються такими страшними, враховуючи реальну ситуацію на фронті. Натомість ми отримали можливість для перезавантаження та нових сил.

Зображення: x.com/NHunter Українські механізовані війська, що залучені до Курської загальновійськової операції.

Але росіяни не відступають. Прямо зараз вони розігрують карту "вибори в США". Останнє, що вкидається - Путін готує звернення до світу одразу після виборів. З новими варіантами ультиматумів. Таку тезу системно вкидають росіяни, особливо концентруючись, що вимоги (не пропозиції, саме вимоги) будуть залежати від того, хто виграє. Наскільки це правда? А неважливо. Чому? Тому, що це ніяк не вплине ані на фронт, ані на рішення нового президента США. Ми з вами та росіяни - єдині стейкхолдери та цільова аудиторія цього вкиду. Тому фактор росіян в перспективі маємо враховувати, але не переоцінювати. Як і загрози, які несе реальний російський наступ. Ми не маємо права на легковажність, але приводу до паніки поки теж немає.

Фактор союзників, або, скоріше, партнерів, є одним з основних елементів, які містять багато невизначеностей. Чи будемо ми змушені укладати угоду з росіянами в наступному році? Безумовно, така ймовірність існує. В будь-якому разі, переможці виборів у США, ймовірно, намагатимуться нас переконати в необхідності домовленостей. Яким чином? Найбільш імовірний варіант – це реалізація сценарію, подібного до 38-ї паралелі. Найгіршим розвитком подій буде, якщо цей варіант приймуть значна частина українського суспільства. Це реальність, адже ми не можемо передбачити, як переживемо цю зиму, якою вона буде та наскільки втома і вигорання вплинуть на нас. Можливо, буде достатньо навіть замороження конфлікту. Крім того, невідомими залишаються умови, які можуть бути запропоновані, і на що буде готовий Путін. Проте постійно слід пам'ятати, що програми підтримки з боку США та ЄС на наступний рік вже затверджені. Отже, незалежно від бажань окремих політиків, допомога в наступному році буде продовжуватися. Це означає, що, незважаючи на всі труднощі, ми маємо шанси залишитися стійкими в 2025 році завдяки узгодженим обсягам підтримки.

І ось ми знову звертаємось до себе. Ми є тим ключовим чинником, який може призвести або до стабільності, або до втрат. Потрібно нагадати собі не лише про підтримку, а й про ескадрильї F-16, які поки що не долучилися до захисту нашого фронту. Відстані, на які росіяни просуваються вперед, та швидкість їх дій не дозволяють завершити повну окупацію Донецької області цього року. І хоча багато чого може змінитися, головним чином це залежить від нас. Тому, щоб зберегти ментальну стійкість, потрібно навчитися не піддаватися емоціям, які нав'язує інформаційний потік. Ці емоції часто є фальшивими, не відображають наші справжні почуття, а лише намагаються нас маніпулювати. Також важливо усвідомити, що невизначеність не є негативним фактором. Бо чітке визначення "мир за будь-яку ціну" може призвести до значно гірших наслідків. Після усвідомлення цього, варто перейти від довгострокового планування до короткотермінових цілей, зосереджуючись на тому, щоб вистояти і перемогти. Це стосується як нашого особистого життя, так і спільної боротьби на державному рівні — головне — досягти перемоги. Неважливо, коли це станеться; важливий результат. Так, крок за кроком, ми можемо зберегти не лише себе, а й нашу країну. Іншого шляху у нас немає.