Гуде та випускає бульбашки: науковці розкрили, яким чином доісторичний крокодил знаходить свою половинку.

Незважаючи на те, що гавіали нагадують крокодилів або алігаторів, їхнє відокремлення від інших видів крокодилів відбулося більше 40 мільйонів років тому.

Стародавній крокодил Гавіал славиться своєю витягнутою, стрункою щелепою, що нагадує, наче його затиснули дверима.

У дорослого самця на кінці морди є "гара": шишка у формі лампочки, названа на честь індійського горщика. Вона приваблює самок і допомагає самцям домагатися їхньої прихильності, видуваючи бульбашки і створюючи дивну любовну пісню, пише Live Science.

Гара частково закриває ніздрі крокодила і діє як вокальний резонатор, створюючи гучний звук, що дзижчить, згідно з дослідженням Смітсонівського національного зоопарку та Інституту біології охорони природи.

Таким чином, самці гавіалів залучають самок — або кілька відразу, оскільки цей вид є полігамним, — після чого відбувається спарювання. Зазвичай цей процес відбувається в грудневі або січневі дні. У березні чи квітні, під час сухого сезону, самки починають рити гнізда та відкладають приблизно 40 яєць. Ці великі яйця є найбільшими серед усіх видів крокодилів і можуть важити до 170 грамів. Коли гавіали досягають повної зрілості, їхня довжина може сягати 4,5 метра, а вага в середньому становить близько 160 кілограмів. В Інституті підкреслили:

Як і у всіх представників крокодилів, стать молодняку встановлюється в процесі інкубації. Цей етап може тривати від 60 до 80 днів. Після вилуплення малюки перебувають поруч з матір'ю протягом кількох тижнів, а іноді й місяців.

Незважаючи на те, що гавіали нагадують крокодилів або алігаторів, їхнє відокремлення від інших видів крокодилів відбулося більше 40 мільйонів років тому. Вони не нападають на свою здобич із засідки. Замість цього, проводячи мордою зліва направо, вони можуть виявити вібрації у воді. Використовуючи цей метод, вони знаходять рибу поруч і потім гризуть її.

Відзначається, що ці істоти чудово адаптовані до життя у воді, проте їх пересування по суші є обмеженим через недостатню силу м'язів ніг.

Колись на території між Пакистаном і М'янмою мешкали гавіали: у 1940-х роках їх чисельність у природі становила від 5000 до 10 000 особин. Сьогодні ці рептилії опинилися на межі зникнення через полювання, риболовлю та руйнування природних середовищ. Тепер у світі налічується лише близько 650 дорослих гавіалів.

Нові дослідження показали, що для східної деревної жаби (Hyla orientalis) рівні радіації в Чорнобильській зоні відчуження здаються цілком прийнятними. Хронічний вплив навколишнього середовища не вплинув на їхню тривалість життя, стрес або старіння.