Депутати покладають надії на вибори та спокій від Трампа, тоді як ЗСУ орієнтуються лише на власні сили.

Україна опинилася в складній ситуації, коливаючись між наївними очікуваннями на підтримку ззовні – від Європи, Трампа чи НАТО – та тими, хто вже багато років відстоює фронт, адже замінити їх немає кому. Що відбудеться раніше: диво чи всенародна мобілізація?

Зовсім скоро, відтепер Трамп завершить цю жахливу війну. Трохи потерпіть до 21 січня. Усе вже вирішено, залишається лише питання умов. Тоді можна буде відкрити шампанське і з радістю готуватися до виборів... Це стислий виклад бесід у кулуарах Верховної Ради. І можна було б стверджувати, що більшість депутатів виявляються безвідповідальними та наївними...

Досить заглянути в соціальні мережі та новинні портали, щоб помітити подібні настрої серед певних верств населення. Друзі, Дональд Трамп є президентом найпотужнішої країни на планеті. Однак навіть його вплив не є вирішальним у контексті російсько-української війни. Багато в чому все залежить від ситуації на фронті, від економічного потенціалу Росії та України. Хто з них першим почне давати тріщину? Не варто забувати про Китай, Іран та Північну Корею. І врешті-решт, багато залежить від Путіна, який, з кожним днем, все більше відходить від реальності.

Отже, розпочнуться переговори, але як довго вони триватимуть? Можливо, 2-3 тижні? Про що ж ми зможемо домовитися? Що стосується Дніпра, Збруча чи Дністра? Наскільки близько Росія зможе зосередити свою артилерію, щоб обстрілювати певні міста? Я також прагну, щоб війна завершилася якомога швидше. Проте не готова покладати всі сподівання на магічну дату 21 січня, коли, мовляв, "все закінчиться".

В неділю ввечері ми опинилися в книгарні. Раптом зайшов один чоловік і заявив: "Дорогі відвідувачі, не лякайтеся, я не з ТЦК, просто хотів повідомити, що на другому поверсі відбувається подія, запрошуємо вас приєднатися". "Не лякайтеся, я не з ТЦК". Справді, що це таке?! Ми вже звикли до російських наративів. Не усвідомлюємо, що сидимо в книгарні, поки хтось у цей момент перебуває в окопі. Як донести це до тих, хто входить у третю зиму на фронті?

Нам вкрай необхідна ефективна мобілізація, адже без цього ми не зможемо досягти успіху. Я вже не знаю, якими словами це висловити. Жоден Трамп не зможе зупинити війну, якщо на фронті продовжать залишатися ті ж самі люди вже четвертий рік. Однак говорити про необхідність зміцнення мобілізації не вигідно з політичної точки зору, адже це може вплинути на результати виборів, які так і залишаються неясними. Але існує одна важлива деталь: щоб провести вибори, необхідно мати функціонуючі органи державної влади, а отже, зберегти цілісність держави.

А коли депутати думають, що війна закінчиться наступного року, вони більше ні про що не думають. Ти або думаєш про перемогу у війні, або - про перемогу на виборах. І над цією перемогою зараз працюють здебільшого військові на фронті. Чоловіки 60 років, виснажені й абсолютно демотивовані, які відчувають, що їх кинyло їхнє суспільство, й держава потрібна лише їм. Молоді дівчата з Госпітальєрів, які ризикують життям, аби рятувати військових. Аби їхній співгромадянин у книгарні в центрі Києва пожартував, що він - не з ТЦК.

Але також мені прикро бачити свідомих, відповідальних людей з настроєм "помиральна яма" після американських виборів. Ми не могли й не мали впливати на вибір американських громадян. Маємо, що маємо.

Наша війна не програна, вона просто ще не виграна. Зараз довкола багато хайпу, інформаційного шуму та коментаторів з усіх питань. Слідкуйте за тими, хто говорить некомфортну, але правду, - бо зараз вона саме така. Чия позиція не змінюється залежно від напряму вітру й політичних обставин. Фіксуйте тих, хто бреше й маніпулює, вони мають потрапити в чорний список довіри суспільства.

Тим, хто замість порожніх обіцянок щоденною працею, невеликими кроками змінює свою країну, слід об'єднатися. Ми досягаємо успіху лише тоді, коли спільно вирішуємо проблеми, акцентуючи увагу на найважливіших із них. Виживання України в умовах війни є найактуальнішим завданням на сьогодні, і всі наші зусилля повинні бути спрямовані саме на це. Кожен з нас, виконуючи свої обов'язки на найвищому рівні щодня, має вносити свій вклад у досягнення спільної мети.

На фоні таких викликів говорити про вибори наступного року чи запевняти "не хвилюйтеся, я не з ТЦК" просто неможливо. Нам потрібно об'єднатися, як це сталося в березні 2022 року, коли, всупереч усім труднощам, ми змогли захистити та зберегти нашу країну. Я переконаний, що саме в цій мудрій єдності полягає наша сила, і вона надзвичайно важлива в цей час.